Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 354-15/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровський С.В.розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської областіна постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області)у справі господарського суду№ 354-15/10 Сумської областіза заявоюВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз"до ВАТ "Роменський завод автоматичних телефонних станцій"про визнання банкрутом ліквідаторХоврін Ю.А.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 17.01.2002 року за заявою ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" порушено провадження у справі №354-15/10 про банкрутство ВАТ "Роменський завод автоматичних телефонних станцій" (далі - боржника) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 1).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Сумської області від 06.06.2013 року строком на 12 місяців - до 06.06.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ховріна Ю.А. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 32 - 35).

10.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області звернулося до господарського суду зі заявою №9340/09-23 від 31.07.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 6 906, 13 грн., що становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 за липень 2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 36 - 50).

12.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області звернулося до господарського суду зі заявою від 30.08.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 6 907, 84 грн., що становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 за серпень 2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 51 - 66).

Також Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області подало до суду заяви про визнання поточним кредитором боржника на загальну суму 16 051, 08 грн., що становлять заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень - червень 2013 року та заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень 2013 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року (суддя Костенко Л.А.) визнано поточні вимоги Роменської ОДПІ на суму 2 338 104, 87 грн. основного боргу (4 черга), 306 156, 09 грн. штрафних санкцій (6 черга), 82 019, 35 грн. пені (6 черга), визнано поточні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області на суму 4 355, 77 грн. боргу зі сплати єдиного внеску за червень 2013 року (4 черга), 6 906, 13 грн. відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень 2013 року (4 черга), 4 789, 18 грн. боргу зі сплати внеску за травень 2013 року (4 черга), у задоволенні вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області на суму 6 906, 13 грн., що виникли в липні 2013 року, та 6 907, 84 грн., що виникли в серпні 2013 року, відмовлено, визнано поточні вимоги Державного агентства резерву України на суму 958 466, 13 грн. основної заборгованості (4 черга), 584 161, 24 грн. штрафу та 564 894, 54 грн. пені (6 черга) (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 71 - 74).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині відмови у визнанні грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області до боржника, що становлять відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій за списками №1 та №2 за липень - серпень 2013 року на загальну суму 13 813, 97 грн., орган Пенсійного фонду України звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2013 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про задоволення спірних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області до боржника. Скаржник зазначав про необхідність застосування судом загальних норм пенсійного законодавства при визначенні органом Пенсійного фонду України заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 особам з числа колишніх працівників підприємства-банкрута за періоди, які мали місце після введення у даній справі ліквідаційної процедури.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 11.02.2014 року у даній справі - без змін (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 129 - 133).

Не погоджуючись з винесеною постановою, орган Пенсійного фонду України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 11.02.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області, прийняти нове рішення про визнання спірних грошових вимог органу Пенсійного фонду України до боржника на загальну суму 13 813, 97 грн., аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 40, 492 Кодексу законів України про працю, статей 23, 25, 30 Закону про банкрутство, статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 2.1., 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року.

Скаржник зазначив про помилковість висновків судів про відхилення вимог органу Пенсійного фонду України на загальну суму 13 813, 97 грн., що становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 особам з числа колишніх працівників підприємства-боржника за липень - серпень 2013 року, з підстав їх нарахування після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 11.02.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також пунктом 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI)" №01-06/606/2013 від 28.03.2013 року (зі змінами та доповненнями) роз'яснено про те, що розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про застосування при здійсненні ліквідаційної процедури у даній справі приписів Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, оскільки ліквідаційну процедуру щодо боржника введено постановою суду від 06.06.2013 року, тобто, після набрання чинності зазначеним Законом, що мало місце 19.01.2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Отже, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року конкретно передбачено норму права, згідно якої припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника з відшкодування органу Пенсійного фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, виплачених колишнім працівникам підприємства-боржника. Тому органи Пенсійного фонду України, як поточні кредитори, можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 17.01.2002 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Роменський завод АТС" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року), постановою господарського суду від 06.06.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ховріна Ю.А. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 1, 32 - 35).

Судами встановлено обставини звернення Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області до господарського суду зі заявами про визнання його кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 16 051, 08 грн., що становлять заборгованість боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень - червень 2013 року та заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень 2013 року, що виникли під час проведення процедури санації боржника. Зазначені кредиторські вимоги підтверджені розрахунками та звітами про нарахування боржнику єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів з віднесенням до четвертої черги задоволення грошових вимог органу Пенсійного фонду України до боржника на загальну суму 16 051, 08 грн. (4 355, 77 грн. + 6 906, 13 грн. + 4 789, 18 грн.), як таких, що є поточними за своєю правовою природою, та підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

Також судами встановлено, що 10.09.2013 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Сумської області, Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області звернулося до господарського суду зі заявою №9340/09-23 від 31.07.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 6 906, 13 грн., що становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 за липень 2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 36 - 50).

Суди встановили, що 12.09.2013 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Сумської області, орган Пенсійного фонду України звернувся до господарського суду зі заявою від 30.08.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 6 907, 84 грн., що становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 за серпень 2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №354-15/10, а.с. 51 - 66).

Відхиляючи зазначені грошові вимоги органу Пенсійного фонду України до боржника на загальну суму 13 813, 97 грн. (6 906, 13 грн. + 6 907, 84 грн.), суди виходили з того, що спірні грошові вимоги виникли у липні - серпні 2013 року, тобто після визнання боржника банкрутом постановою господарського суду від 06.06.2013 року, що не узгоджується з приписам статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, якою передбачено, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року.

Доводи скаржника про необхідність застосування загальних норм пенсійного законодавства про відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій спростовуються висновками судів про необхідність застосування щодо боржника, як юридичної особи, яка перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року та ухвала суду першої інстанції від 14.11.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області) прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування, а доводи скаржника спростовано судами при розгляді спірних грошових вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ромнах та Роменському районі Сумської області) у справі № 354-15/10 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський